Андреас Каппелер

Мазепинці, малороси, хохли: українці в етнічній ієрархії Російської імперії

Історики часто схильні розглядати історію власної нації як поодинокий випадок. Нечасто вони вдаються до порівнянь або належним чином враховують широкий контекст поліетнічної імперії. Це можна сказати і про дослідження з історії українців у російській і радянській державі. У цій статті я спробую визначити загальні принципи і структури Російської імперії і з'ясувати місце українців у рамках «етнічної анархії».

У Російській імперії, як і в інших багатонаціональних державах, до новітньої епохи такі етнічні чинники, як мова, культура і, як правило, навіть релігія відігравали підрядну роль (1). Найважливішими елементами легітимації й ор­ганізації були государ і династії, становий порядок суспільства та імперська ідея. Лояльність щодо государя й імперії і станова приналежність мали більше значен­ня, ніж приналежність до етнічної або конфесійної групи.

Проте з погляду імперського центру більше сотні етнічних груп царської імперії, зафіксованих переписом 1897 року, не мали рівних прав. Вони були ви­будовані за ієрархією, що відігравала велику роль у царській політиці.

Я розрізняю три ієрархії. Критерієм однієї є політична лояльність, другої — станово-соціальні чинники, третя вибудовувалася за культурними критеріями, такими як релігія, життєвий устрій та мова. Всі три ієрархії впливали одна на од­ну. Вони не були статичні і змінювалися протягом сторіч. Змінювалося як стано­вище окремих етнічних груп у цих ієрархіях, так і реальне значення самих ієрархічних структур. Ця модель трьох ієрархій не дає конкретної, певної карти­ни, а має ідеально-типовий характер. Мабуть, її можна було б застосувати для вивчення інших багатонаціональних держав, наприклад, імперії Габсбургів або Османської імперії.

Матеріали, статті з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.